Родная хата у ставка

Валентина Лейко.

 

Використані спогади Мельник Анни Андріївни.

 

Є ставок і сім’я лебедів,

хата стоїть з рушниками.

Знов лелека у двір прилетів,

Лиш тата немає і мами.

 

Вже садочок вишневий зацвів,

Город наш, криниця, і грушка.

Крислатий горіх, що батько садив,

А у мами росла тут петрушка...

 

І затерпне душа у німому риданні,-

Зови, не зови, - ніхто не вийде із хати.

Тут живе самота у глухому чеканні,

Бо немає вже мами, немає і тата...

 

Підніму до небес руки і очі сумнії,

Ви простіть, що вам болю завдала,

Ви простіть, мені , мої рідні.

Я хотіла спасти, та не врятувала...

 

2006

 

 

Родная хата у ставка

 

Валентина Лейко.

 

Использованы воспоминания Мельник Анны Андреевны.

 

Ставок тут есть с семьёю лебедей,

Хата стоит с рушниками.

Снова аист во двор прилетел,

Нет только папы и мамы.

 

Уж садик вишневый зацвел,

Огород наш, колодец и грушка,

И орех, что отцом был посажен, гудение пчёл,

А у мамы росла здесь петрушка ...

 

И зайдётся душа в немом рыдании:

Зови, не зови - никто не выйдет из хаты.

Здесь живет одиночество в ожидании,

Потому что нет уже мамы и таты ...

 

Подниму до небес руки и очи сумные,

Вы простите, что вам боль нанесла,

Вы простите, меня, родные.

Хотела спасти вас, но не спасла ...