УМИРАЮТ РОДИТЕЛИ ПОМИРАЮТЬ БАТЬКИ.

сегодня в 21:56

Т. ІВАНЧУК

Помирають батьки. Як птахи відлітають у вічність.

Залишають у спадок нам пісню своєї душі.

В рушниках доцвітає калиною мамина ніжність

І нескошені батьком буяють густі спориші.

Помирають батьки. Залишають у спадок нам слово.

І стежки у росі, і Чумацький замріяний шлях,

І садки, що без них розцвітатимуть знову.

І портрети на стінах в зажурених тихих хатах

Помирають батьки, наробившись до сьомого поту,

У надії, що діти та житимуть краще за них.

Упаде на чоло на синівське у зморшки скорбота,

А на доньчині коси осяде непрошений сніг.

Помирають батьки. Відлітають від нас журавлями.

Тільки стомлені руки як крила, складуть до грудей.

Буде пам'ять боліть, буде плакать терпкими сльозами.

Буде спогад- свіча переходити в завтрашній день.

Умирают родители

Т. Иванчук

Умирают родители, улетая птицами в вечность.

Оставляют в наследство нам песню своей души.

На рушниках доцветает калиной мамина нежность

И, отцом не скошенные, густо растут спорыши.

Умирают родители, оставляя в наследство нам Слово,

И тропы в росе, и Млечный мечтательный путь,

И сады расцветут теперь без них снова.

Портреты их в хатах печальных будто хотят отдохнуть.

Умирают родители, что работали до седьмого пота,

В надежде, что дети будут жить лучше их всех.

Упадут на лицо сыновей морщины скорби, заботы,

А на дочкины косы осядет непрошеный снег.

Умирают родители, улетая от нас журавлями.

Лишь уставшие руки, как крылья, прижаты к груди.

Будет память болеть, омываясь слезами.

Свеча памяти осветит всё, что было и что впереди.