Осіння любов
Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова «Любовь»
Давно каштани відцвіли -
Вже осінь. На півголих гілках
Плоди. Курличуть журавлі.
А може, це лише помилка,
Що в серці зорі одцвіли?
Любов покинула. Весна
Так тішила недовго душу ...
На фото щастя жовтизна -
Вже осінь. Змовк ріжок пастуший.
Куди зійшла любов - хто зна?
Але поглянь: любов свята,
Що сяє світлом благородним,
На струни зірвані зліта.
Осіннім днем, ще не холодним,
Каштан в садочку розквіта.
В тім почутті, що знов прийшло,
Бажаний звук, прояви чуда.
Серця, що стали на крило,
Летять, як пташка білогруда -
Кохання радість принесло.
А в душах квітка зацвіла -
В любов з роками проростає,
Як вишня біля джерела.
І двох птахів скликає в зграю
Ріжок пастуший до села.
.
ОРИГИНАЛ:
Давно каштаны отцвели.
Сентябрь. На полуголых ветках
Плоды. Курлычут журавли
Над опустевшею беседкой.
В душе каштаны отцвели.
Любовь покинула. Весна
Так долго радовала душу…
На фото счастья желтизна.
Сентябрь. Молчит рожок пастуший,
Нет чувств - и в сердце тишина.
Любовь… Ее мы снова ждем,
Прислушиваясь к песне жадно
Оборванной струны. .. И днем
Осенним, ясным, не прохладным
Каштаны зацветают! В нем
В том чувстве, что вернулось, звук
Желанный, проявленье чуда,
Сердец нежнейший перестук.
Взмах крыльев птицы белогрудой -
Влюбленность, что приходит вдруг.
В душе раскрывшийся цветок
В любовь с годами прорастает,
Как дерево с плодами в срок.
И все звучит, собравший в стаю
Двух птиц, пастушечий рожок.
