Уже октябрь свыкался с желтизной... (І жовтень вже звика до жовтизни - на украинском языке)
1.
***І жовтень вже звика до жовтизни,
Плетуть тумани біло-срібні коси.
А серце каменем – в прозорі ніжні сни,
Холодні сни, безмірні, наче осінь.
***Безмірні, наче осінь, вечори,
Червоні і терпкі, як стиглі вина,
Стікають краплями кривавими згори…
…Скажи: у чім перед тобою винна?
***Перед тобою винна я? У чім?
У тому, що без слів тебе любила?
Що розбудив сердець нечутний грім
Життя таємне і душі, і тіла?
***Душа і тіло… Літо і зима.
Весняний шал. Любов моя осіння…
Нема розради. І тебе – нема.
Лиш зір холодних сиве павутиння.
***Лиш павутиння недолугих зір,
Блідих, далеких, гострих, наче леза.
Слова порожні ляжуть на папір,
І муза прийде – хвора, нетвереза.
***Хай прийде муза! Сядемо удвох.
Поплачемо про пісню і про долю.
Розсиплемо порожніх слів горох.
Таємних слів… Ні страху і ні болю.
2.
***Доцвітають мальви і стокротки,
І до жовтизни вже жовтень звик.
У осінніх квітів вік короткий,
І в любові теж короткий вік.
***Ми зустрілись, мабуть, випадково,
І місточки слів були хисткі…
Вік короткий в нашої любові –
Облітають кволі пелюстки.
***Он і місяць на вечірню пашу
Вигнав зорі, наче овечат.
Вік короткий, а любов – не ваша! –
Нам квітки, вмираючи, кричать…
22.10.2020
