ТВОРЮ СВОЮ ОСІНЬ ЗІ СПОГАДІВ ЛІТА

Творю свою осінь зі спогадів літа,

Прощатися - досить, як щастя просити.

Прекрасним "сьогодні" прикрашу я дні,

Щоб ночі холодні ставали ясні.

Промінчики сонця крізь жовтогаряче,

Листочки яскраві, і квіти барвисті.

Роси намистинки вдягну на зап'ястя,

І вдячно згадаю осяяні миті.

Розкрию яскраву душі парасольку,

У ній - всі скарби - назбирала за літо:

Привіти від друзів, цілунки від сонця,

І синього неба ясні оксамити;

Смак ягід солодких, і радісний дощик,

Веселки над світом святе перевесло.

П'янке різнотрав'я вмістилось у кошик,

Що, пахощів повний, з собою принесла...

Дивлюсь, як заплакане, синє віконце

Сльозинки - краплинки до долу спускає,

І згадую - літо, і згадую - сонце,

І душу немов теплий плед огортає.

І попри усе - сподіваюсь на диво,

Вплітаючи митей ясні візерунки...

І поряд -нетлінне, і поряд - красиве,

А з них - і життя незабутні малюнки.