Я ПРОСТО ВТОМИЛАСЯ БУТИ ОДНА

Я просто втомилася бути одна,

У чому, скажіть мені, моя вина?

Втомилася, чуєш, від холоду сліз,

Чому їх тоді мені вечір приніс?

Втомилась від вічних лун і відлунь,

Далеких і близьких:"Люби- не покинь!"

"Я просто, я просто не маю вже сліз!" -

Розпачливий шепіт у шумі беріз...

Куди ж мені, Доле? Та не в забуття...

Втомилась, та тільки мені - у життя,

Неначе у жито, високе й густе,

Волошкою віри, що в небо росте,

Ромашкою совісті і чистоти,

І маком кохання одвічно цвісти.