І дум ныма вылызных мні

Ны про колхоз, ны буракы

 

Есть мірозданіе. Е й космос.

І только ты неуязвім ж.

Бо шо тут во набыты гозді

На некы 45 дошків.

 

Е Ібн Гірол. І е шэ Хтося ж,

Шо помочнык такый ля мні!

Ну, всі возьмэ й згыблюе доскы

І станэ в хаты хорошінь.

 

Бо ж внешній довг так само хочэ

Ексь погасытыся хучій.

То дай а во самому хлопцю

Хотя б, ну, 10 с 5 рублів.

 

Нам маты кажэ: эх, сыночок!

Якый жэ ты шэ пак дурный!

Да ведь сектант но той дідочок,

Шо выдае аванс тобі!

 

В ёго нымае навыть Бога!

А ты во ж здатныйшый за всіх!

Украв онь там пар штук оглоблій

Да й, гох, дывы, шэ й сотовый!.

 

В удава как-то пнув ногоё

І він – огох – і на той світ.

А шо в сынка ростуть шэ рогы,

То нічаво такого в біск.

 

Ну, травіата прамо гонды.

Комедія з ласкавых рыбк:

Воны быруть собі но тое,

Шо дэсь нывлад як бы лыжыть!

 

Мы можым тожэ быты доскы.

Узьмэм пістоля зарэ, хы,

Да й онь готовынька пыдлога ж.

І хтось но здвінэ нам шкапы.