І дум ныма вылызных мні
Ны про колхоз, ны буракы
Есть мірозданіе. Е й космос.
І только ты неуязвім ж.
Бо шо тут во набыты гозді
На некы 45 дошків.
Е Ібн Гірол. І е шэ Хтося ж,
Шо помочнык такый ля мні!
Ну, всі возьмэ й згыблюе доскы
І станэ в хаты хорошінь.
Бо ж внешній довг так само хочэ
Ексь погасытыся хучій.
То дай а во самому хлопцю
Хотя б, ну, 10 с 5 рублів.
Нам маты кажэ: эх, сыночок!
Якый жэ ты шэ пак дурный!
Да ведь сектант но той дідочок,
Шо выдае аванс тобі!
В ёго нымае навыть Бога!
А ты во ж здатныйшый за всіх!
Украв онь там пар штук оглоблій
Да й, гох, дывы, шэ й сотовый!.
В удава как-то пнув ногоё
І він – огох – і на той світ.
А шо в сынка ростуть шэ рогы,
То нічаво такого в біск.
Ну, травіата прамо гонды.
Комедія з ласкавых рыбк:
Воны быруть собі но тое,
Шо дэсь нывлад як бы лыжыть!
Мы можым тожэ быты доскы.
Узьмэм пістоля зарэ, хы,
Да й онь готовынька пыдлога ж.
І хтось но здвінэ нам шкапы.
А МЫ ВО ШУКАЕМ ШЭ ПТЫЧКУ Ш
