НАВІЩО???????

Лелекі бентежать мою очманілую душу!

Кохання крилами своїми до сонця їх підіймає...

Зосталось гніздо на старенькій заваленій груші.

І білі лелеки сюди не повернуться в маї.

 

Навіщо сюди повертатись, коли поруч сонце?

І там думки милі і милії Божії очі!

А з ним чисті думи , як чисті -пречисті віконця,

Зірки надихають світитися сяйвом уночі..

 

Летять вони разом до сонця від рідного дому,

В котрий не повернуться більше, гніздо розоренно.

І в ньому не буде вже щастя в сей час, ні потому,

Крилами цілуясь летять до ярила змиренно.

 

Любов не погасне, не сгине їх разом с тілами,

Які опаляє безжалісно пекельне плам'я.

Летять і, сердешні, яскраво та любо співають.....

А знизу їх Земле волає, зове в тихі плавні....

 

Душа моя тихо співає сумні щирі пісні..

А вітер на скрипці дерев стогне жалісно...Долу

Небес загиная світила і плюхає в прісні

Та чисті озера,що гойдають їх на долонях...

13. 09. 2020..