НАВІЩО???????
Лелекі бентежать мою очманілую душу!
Кохання крилами своїми до сонця їх підіймає...
Зосталось гніздо на старенькій заваленій груші.
І білі лелеки сюди не повернуться в маї.
Навіщо сюди повертатись, коли поруч сонце?
І там думки милі і милії Божії очі!
А з ним чисті думи , як чисті -пречисті віконця,
Зірки надихають світитися сяйвом уночі..
Летять вони разом до сонця від рідного дому,
В котрий не повернуться більше, гніздо розоренно.
І в ньому не буде вже щастя в сей час, ні потому,
Крилами цілуясь летять до ярила змиренно.
Любов не погасне, не сгине їх разом с тілами,
Які опаляє безжалісно пекельне плам'я.
Летять і, сердешні, яскраво та любо співають.....
А знизу їх Земле волає, зове в тихі плавні....
Душа моя тихо співає сумні щирі пісні..
А вітер на скрипці дерев стогне жалісно...Долу
Небес загиная світила і плюхає в прісні
Та чисті озера,що гойдають їх на долонях...
13. 09. 2020..
