ТОБІ

Якби не ти, - моя душа зійшла б з орбіти,

Твої несказані слова - зимові квіти,

Але в душі вони живуть - в очах гарячих,

Не обминуть, не повернуть, і - не побачить...

Чи не пробачить...То чому ж вони бентежать?

Слова не сказані, тому - нам не належать..

Та справа навіть і не в них, й не знати в чому,

А в снах - безмежних і сумних, де ми - не вдома.

Бо дім - де лише є удвох - дві половинки,

Життя - моє і не моє, бо - на зупинці...

Але чи вистачить ще часу - так чекати?

Куди надію понесу, чи відпускати?

З душі не випити красу, і не згубити, -

Якби не ти, моя душа зійшла б з орбіти.