ДІВЧИНА ГРАЛА НА СКРИПЦІ ...

Дівчина грала на скрипці,

Вітер вплітався в волосся.

І завмирала на квітці

Тиха замріяна осінь.

Линули звуки тендітні,

Скрипка ридала й сміялась.

Очі, як небо блакитні,

В смутку прозорім ховались.

Десь у гаях сумовито

Чути несміле відлуння.

Може, то душу відкрито,

Може, то погляд в минуле ?

Та чи було, чи наснилось ?..

Дівчина, скрипка і осінь ...

Небо блакиттю дивилось.

Вітер вплітався в волосся .

Марія Верховець