ДІВЧИНА ГРАЛА НА СКРИПЦІ ...
Дівчина грала на скрипці,
Вітер вплітався в волосся.
І завмирала на квітці
Тиха замріяна осінь.
Линули звуки тендітні,
Скрипка ридала й сміялась.
Очі, як небо блакитні,
В смутку прозорім ховались.
Десь у гаях сумовито
Чути несміле відлуння.
Може, то душу відкрито,
Може, то погляд в минуле ?
Та чи було, чи наснилось ?..
Дівчина, скрипка і осінь ...
Небо блакиттю дивилось.
Вітер вплітався в волосся .
Марія Верховець
