У явах, снах...

Вночі,- без вгамування,

А вранці потяг,- спати,-

Напружую старання,

Щоб досвіт привітати!

 

Розкрити всі фіранки,

Прогнати сновидіння

На зірці першій, зранку,

Де символ дня – проміння

 

А з ним – теплінь природи,

Щоб сум пішов геть з хати,-

Добром повнити броди

Та всі життєві шати…

 

Скінчити долі драму,

Відкрити щастя скриню,

Піти мерщій до храму

Та зберегти святиню

 

Що йде здавна, ще з предків

Гартованого роду,

З джерел тих, осередків

Із броду та до броду…

 

З дитинства аж у старість,-

Поважність значить віку,

Минаючи біль, скнарість,

Всіх схожих на шуліку…

 

Завжди з рванням до волі

У боротьбі успішній

За написання долі

У праведності втішній…

 

Вночі та вдень єдино,

Кладу шлях добрий гарний

Щоднини,- щохвилини

У явах, снах не марно!

 

Чому ж вночі не спиться,-

Візитять сни уранці

З підтекстами як криця,

Що не збагнуть на ганці…

 

Де сонце ясно світить

Та денні справи верше,

А треба, щоб привіти

Несла всі зірка перша!

03.09.2020р.