Де в осінь проросла старенька груша...
Де в осінь проросла старенька груша,
І зоряні виблискують світи,
Я загубив навіки свою душу,
І вже не сподіваюся знайти.
Там тишина і небо первозданні,
Там правди не приховують літа,
І сонне поле ніжиться в тумані,
Коли під ранок вітер приліта.
