Тішить душу...
Море піниться та бентежить,
Своїм поглядом пильним стежить…
Грає гребнями, тішить душу,-
Я освідчитись йому мушу
У коханні тім, ще з юнацтва
За привабливість та дивацтва,
За зірки морські та корали,
За нептунські всі ритуали…
За затишшя те в Місяць ясний
З відображенням зір прекрасним
І за штильове хвилювання,
Ніжний дотик той неба зрання…
Що виблискує теплим літом
Від пробудження світ-привітом
З веселковістю хвиль сплетінням,
Чистим купелем з блиск-промінням…
Поринає в нім птаховісник
Морських прикрощів – буревісник,
Поглинаючі водні байки,
Прикрашаючі брижі чайки…
З таємницями, де глибини
Зберігає мир свій родинний
У загадках той,- плин рухомий
З непідступністю,- невідомий…
З таємницями,- моря води,
Що дарують смак прохолоди,
Кличуть з чудністю до спокути,-
Та не всім завжди це відчути…
Отаке вже є морське царство
Зі здобичами та лихварством,
Мчить по нім стрімглав з блиском шхуна,
Де дочка та свита Нептуна…
17.07.2020р.
