Тішить душу...

Море піниться та бентежить,

Своїм поглядом пильним стежить…

Грає гребнями, тішить душу,-

Я освідчитись йому мушу

 

У коханні тім, ще з юнацтва

За привабливість та дивацтва,

За зірки морські та корали,

За нептунські всі ритуали…

 

За затишшя те в Місяць ясний

З відображенням зір прекрасним

І за штильове хвилювання,

Ніжний дотик той неба зрання…

 

Що виблискує теплим літом

Від пробудження світ-привітом

З веселковістю хвиль сплетінням,

Чистим купелем з блиск-промінням…

 

Поринає в нім птаховісник

Морських прикрощів – буревісник,

Поглинаючі водні байки,

Прикрашаючі брижі чайки…

 

З таємницями, де глибини

Зберігає мир свій родинний

У загадках той,- плин рухомий

З непідступністю,- невідомий…

 

З таємницями,- моря води,

Що дарують смак прохолоди,

Кличуть з чудністю до спокути,-

Та не всім завжди це відчути…

 

Отаке вже є морське царство

Зі здобичами та лихварством,

Мчить по нім стрімглав з блиском шхуна,

Де дочка та свита Нептуна…

17.07.2020р.