Сльоза ностальгії

Їду нарешті до рідної хати,

Яка одиноко стоїть край села,

Там зелен-барвінок й трава неприм"ята

Й троянда під вікнами вже відцвіла.

 

Охоче пройдуся стежками дитинства,

Хоча заросли полинами вони,

Додасть мені сили прозора і чиста

Водиця джерельна зі смаком суниць.

 

З портрета привітно всміхнеться матуся

Гарна така, як колись молода.

І спогади теплі наповнюють душу,

А на очах - ностальгії сльоза.

 

2016 р.