ДЕ РОКИТИ ГНУЧКІ ПО ВЕСНІ ЗАЦВІЛИ

Не блукайте вночі, ні в полях, ні у лісі,

Де рокити гнучкі по весні зацвіли.

Зграї чорних птахів поселилися в стрісі,

За зеленим кущем вороги залягли.

 

Біля хат вдень співали пісні наречені,

У садах мальовничих збирали квітки.

Гуртувались сини молоді під знамена

Командирів своїх, як колись козаки.

 

То нащадки бійців що зростали в стременах,

Шаблі гострі з собою й пістолі везли.

Коні їх вороні скрізь були на теренах,

Куди оком не глянь, незалежній землі.

 

Вільний дух не давав їх старшинам покою,

Що в Холоднім Яру змову чорну плели.

На вози наказали всім сісти без зброї,

Душі вільні в кого непокірні були.

 

Не послухали ті молоді козаченьки

Відчуття матерів, ні благання жінок.

В пастку йшли уночі, хоч кричали біленькі

Зграї мудрих птахів над гніздечком діток.

 

І злетілись до хат на світанку лелеки

Сповістити матусь, — не чекати синів.

Світлі душі бійців в височіні далеко,

Перевтілив їх Бог у своїх соколів...

 

Nikvoron 06.08.2020