Та хатинка вітром крита

Босі ноги на долівці. Вкрита травами вона.

Заглядає сонце в хату- що не річ,то дивина!

На припічку кіт муркоче, лави встелені рядном.

В божниках - і кут червоний, і заквітчане вікно.

Аромати полинові, рути-м'яти стебла тут.

Я татарське буйне зілля на долівку кину жмут.

Розпис файний килимовий. А по призьбі до землі

Захисне червоне коло - геть від хати чари злі!

Загляда в віконце сонях, сонця золотий привіт.

Береже поріг підкова, ллється в хату ясен світ.

Та хатинка небом крита, вітром схована від зла.

Хай минає цюю хату злиднів чорна кушпела!

 

 

Фотоі слайдшоу автора з Етнографічного музею у Переяславі -Хмельницькому