Та хатинка вітром крита
Босі ноги на долівці. Вкрита травами вона.
Заглядає сонце в хату- що не річ,то дивина!
На припічку кіт муркоче, лави встелені рядном.
В божниках - і кут червоний, і заквітчане вікно.
Аромати полинові, рути-м'яти стебла тут.
Я татарське буйне зілля на долівку кину жмут.
Розпис файний килимовий. А по призьбі до землі
Захисне червоне коло - геть від хати чари злі!
Загляда в віконце сонях, сонця золотий привіт.
Береже поріг підкова, ллється в хату ясен світ.
Та хатинка небом крита, вітром схована від зла.
Хай минає цюю хату злиднів чорна кушпела!
Фотоі слайдшоу автора з Етнографічного музею у Переяславі -Хмельницькому
