Мереживне

Примружилось сонце, крізь віти цілує.

Мережить мене оксамитова тінь.

Під віями тихо сховався, сумує,

Ховається від світлових мерехтінь,

Тріпоче, вмовляє до сну повернутись,

Незайманий, юний прийдешній мій день.

У ковдру бажань хочу я загорнутись.

І в тишу упасти... І анітелень...

Аж ні, галасують сусідки-сороки.

І півень натхненний до світу співа.

Ледь чую кота бережкі тихі кроки.

І гнеться під росами сонна трава.

Бджолиний танок біля вранішньой квітки,

І м'ятного чаю крізь сон аромат.

В нікуди пішов і з'явився нізвідки

Розколотий навпіл фантомний гранат...

 

Диджитал-арт автора "Ранок"

P.S.Не тільки ж Сальвадору гранати вдосвіта