Мереживне
Примружилось сонце, крізь віти цілує.
Мережить мене оксамитова тінь.
Під віями тихо сховався, сумує,
Ховається від світлових мерехтінь,
Тріпоче, вмовляє до сну повернутись,
Незайманий, юний прийдешній мій день.
У ковдру бажань хочу я загорнутись.
І в тишу упасти... І анітелень...
Аж ні, галасують сусідки-сороки.
І півень натхненний до світу співа.
Ледь чую кота бережкі тихі кроки.
І гнеться під росами сонна трава.
Бджолиний танок біля вранішньой квітки,
І м'ятного чаю крізь сон аромат.
В нікуди пішов і з'явився нізвідки
Розколотий навпіл фантомний гранат...
Диджитал-арт автора "Ранок"
P.S.Не тільки ж Сальвадору гранати вдосвіта
