ЗУСТРІНЬ МЕНЕ
Зустрінь мене, як в осінь я прийду.
Скажи слова не сказані нікому.
Я погляд твій замріяний ловлю,
Хоч ти стоїш по той бік рубікону.
Весна давно, давно вже відцвіла...
Забрала мою юність із собою.
І доля нас з тобою розвела,
Вишневий сніг лишила із журбою.
В твоїй руці, вже іншої рука.
Роки забрали літо у розлуку...
Але скажи, чи та любов була ?
Чи лиш міраж закутаний у муку ?
Прийдеш у осінь до мне колись,
Подивишся засмучено у вічі.
Я вже не та, ти пильно придивись.
В ріку кохання не заходять двічі.
Марія Верховець
