«ЧЕРЕЗ ПЕНЬ — КОЛОДУ»
Ходить колами людина,
Наодинці вдень мовчить.
Думи болісні лунають,
Тільки розум наче спить.
Мріє бідна, — хліба вволю,
Та позбутись ланцюгів.
У душі прохає долю, —
Кращих дай поводирів.
І шукає люд для себе
Знов відомих співаків.
Обирає мов як треба,
Кожен раз не крадіїв.
Та роки без змін минають.
Зовні як англійський Пер,
Пан новий не помічає, —
Злидні в хаті до тепер.
Мабуть, змалку люди люблять
Діда слухати казки…
І "Панас" так правду трубить, —
Хоч на борщ збирай голки.
Та нема де був вже лісу,
Безліч стало лисих гір.
Сивий дід кричить, — до біса,
Одяг весь зносив до дір…
Як це коло розірвати, —
Коли прагнуть зовні вчень?
І роками йде повз хату
“Через пень колоду” день…
Nikvoron 06.07.2020
