«ЧЕРЕЗ ПЕНЬ — КОЛОДУ»

Ходить колами людина,

Наодинці вдень мовчить.

Думи болісні лунають,

Тільки розум наче спить.

 

Мріє бідна, — хліба вволю,

Та позбутись ланцюгів.

У душі прохає долю, —

Кращих дай поводирів.

 

І шукає люд для себе

Знов відомих співаків.

Обирає мов як треба,

Кожен раз не крадіїв.

 

Та роки без змін минають.

Зовні як англійський Пер,

Пан новий не помічає, —

Злидні в хаті до тепер.

 

Мабуть, змалку люди люблять

Діда слухати казки…

І "Панас" так правду трубить, —

Хоч на борщ збирай голки.

 

Та нема де був вже лісу,

Безліч стало лисих гір.

Сивий дід кричить, — до біса,

Одяг весь зносив до дір…

 

Як це коло розірвати, —

Коли прагнуть зовні вчень?

І роками йде повз хату

“Через пень колоду” день…

 

Nikvoron 06.07.2020