Вітер твого волосся

Я птахою в вітрах твого волосся полечу,
Твоя усмішка знов розправить мої крила,
В душі так гаряче, що плачу і кричу
Про всі ці почуття до тебе, моя мила.
 
          Кохання жар, сильніший з кожним днем,
          Бентежить розум і до серця пропікає,
          Не стане слів і рим, романів і поем,
Щоб розказати, як шалено я кохаю.
 
З тобою ніжність поцілунками шепоче
І день казковий в безкінечність відлітає,         
Тебе думками і єством своїм я хочу
І все не так чомусь, коли тебе не має…
 
          Візьми мене в чарівні мрії своїх снів,
          Прокинься променем – бентежним і яскравим,
          Любов’ю зупини безмежну плинність днів,
          Щоб тільки ми і всього світу було мало.
 
Тебе скупаю в пінному, гарячому коханні,
Намилю ніжністю і ласкою небесною обмию,
Обгорну рушником свого таємного бажання,
І в поцілунку серце я своє тобі відкрию.