ВІКОВА СМЕРЕКА

ВІКОВА СМЕРЕКА

 

 

Серденько весь час тремтить, щемить.

Душу дошкуляє люта спека.

Ліки не поможуть, скрізь болить, —

Величезна спиляна смерека.

 

Чим же нагрішила ти коли

В лісі недоторкана стояла.

Може завинили чимсь голки,

Що вкривали землю покривалом.

 

Грішною була твоя краса.

Очі завидющі турбувала,

Тим що мерехтіла як роса,

Розмірів захмарних досягала.

 

Мов рабиню тебе продали,

Після свят з очей кудись прибрали.

Порубали гілки на шматки,

Стовбур на брусочки розпиляли.

 

Людство в ліс, неначе в бій іде,

З купою приладдя гостролезим.

Хто ж йому підкаже, — зсув змете,

В прірву веде погляд не тверезий...

 

 

Nikvoron 14.06.2020