ЗІВ'ЯЛІ ПЕЛЮСТКИ

Вдень мерехтіли вогники зелені,

Вночі на небі пурхали зірки.

Коханий знову не прийшов до мене,

Тривалий час одна на самоті.

 

Минають дні у величезній тузі,

Передчуття жахливе настає.

Серденько мов у кам'яній кольчузі,

З очей сльоза непрохана тече.

 

Іде війна, так може його вбито,

Чи у полон забрали вороги.

Рука стиска дароване намисто,

Душа тремтить, поглинувши в страхи.

 

Де ж мій коханий, чому забарився,

Дівочі очі може в сон ввели,

До неї ніжно може притулився,

Забув про все й обіцяні квітки.

 

Казала я, — не треба подарунків,

Збери у полі квіти польові,

Вночі луною круглою милуйся,

Та збережи букетик в чистоті.

 

Луна бліда, виходь із за хмаринки,

Всю ніч моєму милому світи.

Зірки малі, блискучі мов іскринки,

Світить на всі чотири сторони...

 

Кудлата б'ється у вікно береза,

Немов про щось шепочуть гілочки...

З'явився місяць, промені як леза,

Поцілував зів’ялі пелюстки…

 

Nikvoron 11.06.2020