Подругою стала...

Подругою стала...
Не раз скрутне життя щоденне
Крив похоронний марш Шопена,-
Цю витримати спромагалась біль…
Видіння вдень та серед ночі
Сльозливо виїдали очі,
Несли до ран душі пекучу сіль…
 
Пройшла вона так забагато
Як жінка, донечка та мати,
Уже онуки красять мудрий шлях;
Їх ніжний щебет кличе жити,
Те Богом послане терпіти,
Тяжкий вагомий кривдний серця шлях…
 
Що до сьогодні не вщухає,
Життя безперебійно крає,-
Нелегко незабутнє сторонить…
Хоч час минулий за плечима,-
Воно стоїть перед очима,
Безхмарну неба тулячи блакить…
 
Така, мабуть, у неї доля,
Життєва вся тернистість поля,
Як кажуть, справжня суєта снує…
Випробування ті недарма
Та з болісним стражданням карма
Таке зозуля, навіть, не кує…
 
З гнітом нещастя, як примари
Повітря тиск біля Тамари,-
Вона ж з молитвами насамперед…
Мислячи чітко та логічно
Те переборює незвичне,
Осилює, крокує ген,- вперед…
 
Душа жіноча не порожня,
Бо гарна мрійна та художня,-
Красою духа радує усіх!
Маючи вдачу ту бідову
Та позитивність справ здорову,-
З відрадою завжди серед утіх!
 
Тож, зустріч дякувати знову,
Звела, що долі випадково
При тематичній творчості – «Кармен»…
Плести розпочали пізнання,-
У в’яненні,- пил розквітання,-
У день – Всевишнім, що благословен
 
Висловлюю палку подяку
Стану душевному та знаку
Серед поважних вікових подій,
Що подругою буття стала
Мого так справді вчасно вдало
Мила Тамара Павлівна Стрембій
26.05.2020р.