Світлиця Бога
Край землі та смужка диму,
Тягне до небес повільно
І самотнє, нелюдиме,
Серце б'ється божевільно.
Край землі, за синім краєм,
Спорожнілі білі хати,
Те, про що ми і не взнаєм,
Те, про що не треба знати.
Там, де дотик світла й тіні,
В зоряних світлицях Бога,
Наші душі в мерехтінні,
Після подвигу земного.
