Священне слово

Одного раза у госпОді

пОралась жінка, і скорботи

обличчя сповнене було,

а поруч - дитинча гулО.

 

Молилась жінка до Творця,

небесного Богоотця.

"О, Господи, тяжкая доля -

робити в хаті и на полі.

 

А ще і викохать дитину,

щоб не хилилась, як билина,

до всього злого на землі.

Щоб виростала у добрі!

 

О, змилосердься наді мною!

Пом"якш мою тяжкую долю!"

Почув Господь ії моління,

шкода йому своє створіння.

 

"Тягар твій зменшити не взмозі,

але, щоб не була в тривозі,

щоб свій жаль і біль могла забути,

сімейні чвари і годину скрути,

 

дарую я на землю слово.

Воно священно, ніжно, ново.

Дитина буде називати

Тебе "матусю", "нене", "мати".

 

Тоді забудеш всі страждання,

Сльози, біль, розчарування.

Благословенне слово "мамо"

Надією твоєю стане."

 

І з того часу і повсюди,

де тільки є на світі люди,

при слові "мамо" гнів вщухає,

образа, ненависть стихає.

 

Це - перше слово немовляти,

його почувши, плаче мати.

Від щастя щирого, п"янкого

не відчуває більш нічого!

 

Цінуймо й ми його, й ніколи

Божої ми не порушим волі!

Бо гідні наші матері

хвали й пошани на Землі!

 

23.03.2008