Священне слово
Одного раза у госпОді
пОралась жінка, і скорботи
обличчя сповнене було,
а поруч - дитинча гулО.
Молилась жінка до Творця,
небесного Богоотця.
"О, Господи, тяжкая доля -
робити в хаті и на полі.
А ще і викохать дитину,
щоб не хилилась, як билина,
до всього злого на землі.
Щоб виростала у добрі!
О, змилосердься наді мною!
Пом"якш мою тяжкую долю!"
Почув Господь ії моління,
шкода йому своє створіння.
"Тягар твій зменшити не взмозі,
але, щоб не була в тривозі,
щоб свій жаль і біль могла забути,
сімейні чвари і годину скрути,
дарую я на землю слово.
Воно священно, ніжно, ново.
Дитина буде називати
Тебе "матусю", "нене", "мати".
Тоді забудеш всі страждання,
Сльози, біль, розчарування.
Благословенне слово "мамо"
Надією твоєю стане."
І з того часу і повсюди,
де тільки є на світі люди,
при слові "мамо" гнів вщухає,
образа, ненависть стихає.
Це - перше слово немовляти,
його почувши, плаче мати.
Від щастя щирого, п"янкого
не відчуває більш нічого!
Цінуймо й ми його, й ніколи
Божої ми не порушим волі!
Бо гідні наші матері
хвали й пошани на Землі!
23.03.2008
