Терном поросла стежина...

Терном поросла стежина -

Щастя не повернеться ніколи.

Ти самотня, як осина,

І закрився світ поволі.

Не побачиш більше неба,

Не чека тебе весна.

Доля насміялась з тебе -

Ти тепер... тепер сліпа...

Та душа ще не забула

Божий світ цей навкруги.

Серце плаче і лютує,

І сміються вороги.

І одна у тебе доля:

Сльози, муки, молитвИ.

Як тополя серед поля

Десь зів"янеш у траві.

І ніхто-то не згадає,

Не проллється ні сльозинки,

Пилом шлях поприпадає

Та зірветься з неба зірка...

14.04.2009

Отзывы

ब23.04.2020

Сумний вірш.

Максим, такий настрій, натхнення було.

Спасибо за стихотворение. , . В третьей строчке опечатка ?

Сергей, ой, спасибо вам :-) Да, опечатка, исправлю))

Наталья, :))