Міняються і сутність, і фасади...
Міняються і сутність, і фасади,
Під доброчесність мімікрує зло,
А людство наче щойно з зоосаду
Із яблучком надкушеним зійшло.
Втрачає на непотріб зайві сили,
Штовхає прикрих вчинків доміно,
І бідкається з того, що зробило,
Коли усе поламано давно.
