ЩОБ НЕ ОБРАЗИЛИСЬ БОГИ

Бездушні люди подуріли,

Підпали роблять! Звідусіль

Кричать тваринки що вціліли,

Від опіків зазнавши біль.

 

Оті малесенькі зайчата,

Що у траві собі жили,

Живцем згоріли, й з ними мати.

Навіщо люди гріх взяли.

 

Невже в собі не мають серця,

Якогось розуму й снаги,

Залити вогнище з відерця,

Щоб не образились Боги.

 

Та не відчувши звірів жах,

Підпали створюючи знов,

Людина мов втрачає дах,

У Пекло кидаючи дров.

 

Жалю до звірів хто не знав,

Для забаганки хоче кров,

Того і Матір Пресвята

Не прийме під Святий Покров...

 

Nikvoron 14.04.2020