ЩОБ НЕ ОБРАЗИЛИСЬ БОГИ
Бездушні люди подуріли,
Підпали роблять! Звідусіль
Кричать тваринки що вціліли,
Від опіків зазнавши біль.
Оті малесенькі зайчата,
Що у траві собі жили,
Живцем згоріли, й з ними мати.
Навіщо люди гріх взяли.
Невже в собі не мають серця,
Якогось розуму й снаги,
Залити вогнище з відерця,
Щоб не образились Боги.
Та не відчувши звірів жах,
Підпали створюючи знов,
Людина мов втрачає дах,
У Пекло кидаючи дров.
Жалю до звірів хто не знав,
Для забаганки хоче кров,
Того і Матір Пресвята
Не прийме під Святий Покров...
Nikvoron 14.04.2020
