Вербне

Повітря лине у вікно відкрите,

І пісня - у небесну височінь.

Муркоче кіт, і сонечко умите

Вдивляється в безмежність володінь.

Пухнастих щічок верби ласка мила,

Пухнастих лапок вранішній масаж.

І лопотять фіранки, як вітрила.

Зшиває місто із дахів колаж.

Я з горлицею чемно розмовляю-

Як Гамаюн, навіює думки

Про благодать і ніжність. Білу зграю

Несе вітрець весняний.А хмарки-

Пірнають в піднебессі синьоокім,

Пір'їнами малюють майбуття.

За обрієм лежить у сні глибокім

Застигле,як стоп-кадр, моє життя...

 

 

Графіка автора