Вербне
Повітря лине у вікно відкрите,
І пісня - у небесну височінь.
Муркоче кіт, і сонечко умите
Вдивляється в безмежність володінь.
Пухнастих щічок верби ласка мила,
Пухнастих лапок вранішній масаж.
І лопотять фіранки, як вітрила.
Зшиває місто із дахів колаж.
Я з горлицею чемно розмовляю-
Як Гамаюн, навіює думки
Про благодать і ніжність. Білу зграю
Несе вітрець весняний.А хмарки-
Пірнають в піднебессі синьоокім,
Пір'їнами малюють майбуття.
За обрієм лежить у сні глибокім
Застигле,як стоп-кадр, моє життя...
Графіка автора
