Так судилося вербі

Так судилося вербі,

Що життя усеньке

По коліна у воді

На ставку маленькім.

 

Котики свої вона

Гарненькі пухнасті

Тоді, як прийде весна

Гуляти пускає.

 

В літню спеку всім вона -

Затінок від сонця,

Від дощу теж заслоня,

Наче парасолька.

 

Восени жовтавий лист

На воду пускає

І цікавії казки

Всім розповідає.

 

Взимку прихистком бува

Птахам та комашкам,

А як знов прийде весна,

Зеленіє й пахне.

 

2018 р.