Бал непроханих гостей
Танцюючи на покривах кісткових,
приходить бал непроханих гостей.
Не зникнути їм в барвах світанкових
похмурим образам засніжених пустель.
Їх свято принесло мені прокляття:
сміх божевільних, карнавал примар
розпалює мій відчай, як багаття.
Душа в полоні їх огидних чар.
Цей пафосний парад в моїм безсонні
відроджує думки тривожних днів.
Занапастили духів погляди холодні
туман надії і відраду снів.
Вони на вічність, тільки в смерті є спасіння.
У крик душі ввіллються муки всіх терзань.
Як шанс на поміч, я прошу лише прозріння:
єдину мить тепла у темряві зітхань.
