Бал непроханих гостей

Танцюючи на покривах кісткових,

приходить бал непроханих гостей.

Не зникнути їм в барвах світанкових

похмурим образам засніжених пустель.

 

Їх свято принесло мені прокляття:

сміх божевільних, карнавал примар

розпалює мій відчай, як багаття.

Душа в полоні їх огидних чар.

 

Цей пафосний парад в моїм безсонні

відроджує думки тривожних днів.

Занапастили духів погляди холодні

туман надії і відраду снів.

 

Вони на вічність, тільки в смерті є спасіння.

У крик душі ввіллються муки всіх терзань.

Як шанс на поміч, я прошу лише прозріння:

єдину мить тепла у темряві зітхань.