Від себе не втекти
Надії вщент, уламки дріб'язкові,
Розчавлена драбина сподівань,
Нажаль, життя з тобою не казкове,
Ти начебто одне із покарань,
Що не вбивають, ні, гартують душу,
Розплескуючи фарби сивини,
Напомацки шепочу: - Мушу, мушу!
Адже́ для тебе я - на кшталт стіни...
Не спекатись тебе, а хочу, дуже,
Без тягаря побігти до мети,
Та не втечеш, бо ти - то я, мій друже,
Нажаль, мені від себе не втекти...
