Нагадайте мені дитинство

Я вже забула, що таке дитинство
Коли радієш сонечку ясному
Із дітьми граєш в материнство
Під пісню мами засинаєш міцно.

Я вже забула як то так босому
Пробігти по теплесенькій травичці
У дощик не ховатися під зонтик
Не хтіти виходИти з річки.

Як ненька пальчик цілувала
А татко з рук не випускав
В дворі з дітьми у м*ячик грала
І братик ніжно колихав.

Забула як рвала кульбабки
На небі зіроньки лічила
Стрибала, ніби жабенятко
Вистави для батьків робила.

Як добре, що залишились у серці
Ці спогади, дитячі щирі мрії
Вклонюся в ноги таткові і неньці Підлогу їм встелю букетом квітів.