Мушу
Кохання вщент, гірко́та самоти,
Зірок блакитна крига у безодні
Роз'єднані образою світи
Багаття скам'яніло відсьогоні.
Ти п'єш с долонь крапли́нки німоти
Змішавши дісність, сон, шляхи міжсвіття,
Наводячи, руйнючи мости,
Хвилини ростягнувши на століття.
На перехресті мовчазних розмов,
Пило́к квітковий розриває душу,
Так болячє катує нелюбов,
Не хочу це приймати. Мушу. Мушу!
