Так боляче від щірого кохання
Зневіра ранку, прохолода, сум,
Сміття на сходах, написи на стелі,
Пирнає смуток, у безодню дум,
Уламки болю - наче брили скелі.
Навідліг б'є кохання, ніби струм,
Вже дві доби - знеструмлена оселя.
Твоє, таке болюче: - Не чекай -
І постріли підборів по щаблинах.
Зірвались зорі, чорний небокрай,
Залишились лишень твої світлини.
Немитий посуд, пліснівілий чай,
Та відчай, що встромляє ікла в спину.
Два довжелезних, нескінченних дня,
Катує час, виснажує мовчання,
Не личить чоловіку маячня
Вагань порожніх, млосного зітханя,
Зберусь. Піду. Наосліп. Навмання.
Так боляче від щірого кохання.
Обречённость утра, холод, грусть,
Мусор на ступеньках, напдписи на потолке,
Ныряет печаль , в бездну размышлений,
Обломки боли - словно куски скалы.
Наотмашь бьет любовь, как ток,
Уже двое суток - обесточено жилище.
Твое, такое болезненное: - Не жди -
И выстрелы каблучков по ступенькам.
Сорвались звёзды, почернел небосклон,
Остались только твои фотографии,
Не мытая посуда и заплесневелый чай,
Да отчаяние, вонзающее клыки в спину.
Два нескончаемо длинных дня,
Пытает время, измождает молчание,
Но не к лицу мужчине бредовость
Пустых сомнений, томных вздохов,
Соберусь. Пойду. Вслепую. Наугад.
Так больно от искренней любви.
