Тебе я не люблю.

Ділитись навпіл під тяжким серпом...

Сузір'я в'яжуть прохолодну тишу.

Ти віруєш, і жнеш з пустих розмов

"Тебе я не люблю" - в снопи...

 

Десь роси вже здіймають уві сні

Свою прозору вічність, на долоні.

Ми дивимось в заплакані світи,

В одні і ті ж з тобою...

 

І пити в квітах цівку самоти -

Сухим пробач наповнювати груди.

Мені б твое "Кохаю" не нести

Тобі гірке - " Не любить"!