Різдво

З любов’ю в серці до рідного краю та мову свою забувши майже,

Тебе, мій читаче, вітати маю – зимовий Микола дарує най же

Солодкі миті, немов дитинство триває досі і поруч мама,

А сніг швиденько на носі тане;

Святкові кулі, що на ялинці, а десь у шафі лежать гостинці,

НовОго року чекають діти – похмурих буднів яскраві квіти.

Сніжинки тихо вкривають землю і визирають старі санчата,

Вже тридцять груднів як розпочато моє життя в затертім році

І слизько всюди, на кожнім кроці.

Санчата тихо і ледь помітно минають двері, і вже надворі,

На них дивлюся та бачу миті, такі далекі, як перші зорі:

Початок січня, село забуте, мала дитина, шо наспіх взута,

Дідівський кОжух, пухнастий сніг, Різдво ступає на наш поріг.