Різдво
З любов’ю в серці до рідного краю та мову свою забувши майже,
Тебе, мій читаче, вітати маю – зимовий Микола дарує най же
Солодкі миті, немов дитинство триває досі і поруч мама,
А сніг швиденько на носі тане;
Святкові кулі, що на ялинці, а десь у шафі лежать гостинці,
НовОго року чекають діти – похмурих буднів яскраві квіти.
Сніжинки тихо вкривають землю і визирають старі санчата,
Вже тридцять груднів як розпочато моє життя в затертім році
І слизько всюди, на кожнім кроці.
Санчата тихо і ледь помітно минають двері, і вже надворі,
На них дивлюся та бачу миті, такі далекі, як перші зорі:
Початок січня, село забуте, мала дитина, шо наспіх взута,
Дідівський кОжух, пухнастий сніг, Різдво ступає на наш поріг.
