КЛЮЧІ ВОСТАННЄ БАЧИВ ЖУРАВЛИНІ (присв.загиблому чоловікові)
Ти відлетів…Поринув в небуття,
Коли земля в огні війни стогнала.
Так вірив в мирне ,світле майбуття-
Ворожа куля шлях твій обірвала.
Точився бій. Стріляли навкруги.
Земля горіла, квіти, ліс і трави…
Бійців не шкодували вороги,
В`їдався в очі дим вогнів заграви.
На листя білий попіл осідав…
Ось куля. Крик. І кров на горобИні.
Повільно серця стук твого стихав,
Ключі востаннє бачив журавлині.
Нема людини. Пав ти у бою.
Лиш на столі газета та світлина.
Помер за Україну ти свою!..
Залишив спадок – донечку-дитину…
Немає рим. Не пишуться вірші.
Скінчилися слова. Німе мовчання.
Так порожньо без тебе у душі.
Даремні мрії. Марне вже чекання.
В душі лиш недоспівані пісні,
На серці рана-сумом шита латка…
Та у тривожнім чорно-білім сні
Заплаче доня, схожа так на татка…
19.01.2020р.
