ПРІРВА
Ляльки на мотузці як коники скачуть,
То рота відкриють, то мов би заплачуть.
А люди не бачать, — ляльками керують,
Як діти в театрі собою дивують.
Під маскою справи вершать ляльководи,
Байдужі до інших, землі та природи.
Людей зазивають оплаченим співом,
Зомбують якимось видовищним чином.
Грошей не жалкують на танці народу,
Весілля у кожну неділю й суботу.
Із натовпом разом співає бабуся, —
"За срібну монету і чорту вклонюся".
Несуться у темінь якусь покоління,
Неначе жахливе я бачу ведіння.
А, може, це сниться, таке не буває, —
У прірву глибоку свідомість стрибає...
Nikvoron 12.01.2020
