ЗА СЕЛОМ БУР'ЯН ПАНУЄ
Мов метелика у пастці відчуваю душу,
У лещатах що стискають, духом невмирущу.
Б’ється крилами своїми стягнута залізом,
Витікає по краплині кров з її порізу.
Хтось наніс підступно рану на відкритім тілі,
Як приречену шматують птиці чорнокрилі.
Стогне, рветься знов на волю та душа с кайданів,
Вся надія на вцілілих сивих ветеранів.
Пам'ятають літні люди голод і неволю,
Мають рацію що треба, щоб покращить долю.
Не буває Бога в хаті, де багато злата,
Не щаститиме тім дітям, що не чують тата.
За селом бур'ян панує, сіючи насіння,
Прополоти треба швидко, вирвати з корінням.
Втім спустіли цілі села, зачинивши хати,
На полях чужих працюють хлопці та дівчата...
Nikvoron 25.12.2019
