ЗА СЕЛОМ БУР'ЯН ПАНУЄ

Мов метелика у пастці відчуваю душу,

У лещатах що стискають, духом невмирущу.

Б’ється крилами своїми стягнута залізом,

Витікає по краплині кров з її порізу.

Хтось наніс підступно рану на відкритім тілі,

Як приречену шматують птиці чорнокрилі.

Стогне, рветься знов на волю та душа с кайданів,

Вся надія на вцілілих сивих ветеранів.

Пам'ятають літні люди голод і неволю,

Мають рацію що треба, щоб покращить долю.

Не буває Бога в хаті, де багато злата,

Не щаститиме тім дітям, що не чують тата.

За селом бур'ян панує, сіючи насіння,

Прополоти треба швидко, вирвати з корінням.

Втім спустіли цілі села, зачинивши хати,

На полях чужих працюють хлопці та дівчата...

Nikvoron 25.12.2019

Отзывы

Така богата мова ,Миколаю, така щира. Спасибi Вам велике! Ритм музичний ,вишуканий... Глибокi роздуми.

Анжела, Щиро дякую за такий коментар!