Я ненавиджу (укр)

Я ненавиджу, як ти говориш,
Але й тишу твою не терплю. 
Забагато співочих історій 
Раптом впало на душу мою,

І тому не люблю, як співаєш, 
Особливо ненавиджу, що. 
Знаєш, я вже тиняюсь по краю,
Ще секунда – взлечу – і на дно.

Зрозумій, вже не можу терпіти, 
Мені так остогидло життя... 
Я прямую нікуди нізвідки, 
Що ж тримає мене від стрибка? 

Чи це боляче, зникнути зовсім?
Прийде темінь – дізнаюся це.
Голоса в голові дуже просять 
Не вагатсь, а діяти вже.

Я ненавиджу, як ти смієшся, 
І з чого, й особливо із ким,
Але, став нерухомой від смерті, 
Я завмру вже зі сміхом твоїм. 

Я вже йду, але ти – ні до чого, 
Просто сумно від всього. Пробач,
Що пішла не прощавшись додому, 
Та навіщо всім бачити плач?

Я ненавиджу тихо та щиро, 
І байдуже: ти поряд чи ні,
Але раптом сьогодні щось вбило
Щось життєво важливе мені.