Нотатки відвертості 02.01.2020
02.01.2020
Початок 2020. Не вірю в те, що за рік можна так змінитись. Можливо не візуально, але морально так точно. Кожному з нас потрібно в щось вірити, чогось прагнути, когось любити. Якщо на початку 2019 у всіх цих пунктах я була впевнена, то сьогодні я не впевнена в майже всьому, крім того, що сім’я та хороші люди - основна сила в цьому світі. Ніколи не знала, що біль може допомагати прогресу, але це цікавий факт в моєму досвіді. Є люди, котрі, на перший погляд, важкі в конекті, прямі, категоричні та відверті. Так, вони не зм’якшують там, де тобі здавалось варто було б, але вони найщиріші, найзрозуміліші, безпечні люди , до яких ти прийдеш і будеш знати, що вони не будуть тобі брехати, а скажуть все, як насправді відчувають. Порадять, вислухають та надихнуть. Дякую тобі!
В цьому році було багато втрат. Людських. Емоційних. Здавалось неможливих. Ці люди назавжди залишаться в моїй пам’яті . Хтось покинув цей світ, а хтось просто пішов іншою дорогою. Дякую цим людям більш за всіх, адже вони зробили мене сильнішою. Я вчусь цінувати життя, кожен момент, з рідними, друзями, знайомими, колегами, одногрупниками. Кожен з вас - це частинка мого життєвого простору, у результаті і соціального досвіду. Хоча інколи, коли забуваю подзвонити бабусі, чи відмовляюсь від можливості вийти з дому за для нової книги, совість мучить, правда.
Всі ми егоїсти, хтось менше, хтось більше. В цьому році люди котрі робили боляче, віддавали мені мій егоїзм назад і дякую ще раз їм за це, це навчило мене бути уважнішою до почуттів інших людей. Знаєте, так хотілось в цьому році перечитати всі книги, які «треба перечитати до 20-30 років». Мені здавалось, це вирішить всі питання, полегшить сприймання різних життєвих ситуацій і я не буду реагувати вже так гостро, і стану розумнішою хоч трішки. Можливо це було б так, хоча всіх тих книг за рік я не прочитала. Книга, котра розмовляла зі мною про те, що так мене тривожило певне це «Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта» саме вона розказувала мені історії інших людей, які зустрілися зі смертю та коханням. 2019 -це рік шаленого, незрозумілого та нездорового кохання. Ціль на 2020 бути здоровим і щасливим, навчитись цінувати себе, як особистість та бути чуйним до інших.
Інколи здавалось, що робота, то спасіння. Хотілось багато писати. Було про що, та я не знала як. Ось через 4 дні мені буде 20. Зустрічала день народження того року я впевненою, захищеною та люблячою. Свої 20 я зустріну вже не так. Фраза, яка завжди допомагає мені це Omnia transeunt et qouque etiam transeat- все проходить і це пройде, гравіювання на перстні Соломона. Тобто, і радість, і сум, і гнів... Якось мені сказали, що це жити одним моментом, зовсім ні. Це цінувати життя у всіх його проявах, бо все проходить.
Мій персональний початок року вже скоро, і дякую всім людям, що були поруч, є зараз і будуть в майбутньому. Кажу що старію, а не дорослішаю, бо старі люди- як діти. Стараюсь не втрачати дитину в собі з вірою в чудо, хороших людей, радістю просто так і добротою без очікування бартеру. Любіть, цінуйте, розвивайтесь. Обійміть близьких, і пам’ятайте кожен з нас особливий.
З повагою К.К.
