ШУМЛЯТЬ НАД СТРІХАМИ ВІТРИ

Мовчать ягнята й з ними люди,

Жахливий стогін чути всюди,

Де правлять селами "царки",

Бездушні, наче вороги.

 

Закон неписаний в сільраді

З'явився вмить, коли до Влади

Заможний пан якось проліз,

Створивши біль та море сліз.

 

Так чом село усе затихло?

Мовчать селяни, мов повидло

Напхав у рота хтось усім,

Та ще й метелик зверху сів.

 

Бентежить душу лиш одне,

Чому ні жодний не збагне, —

Мовчать не можна так надмірно,

А може страх загнав у прірву?

 

Не вчать Закони Божі люди,

Хоча свавілля давить груди.

Шумлять над стріхами вітри,

А в хатах сплять плугатарі...

 

Nikvoron 17.12.2019