ШУМЛЯТЬ НАД СТРІХАМИ ВІТРИ
Мовчать ягнята й з ними люди,
Жахливий стогін чути всюди,
Де правлять селами "царки",
Бездушні, наче вороги.
Закон неписаний в сільраді
З'явився вмить, коли до Влади
Заможний пан якось проліз,
Створивши біль та море сліз.
Так чом село усе затихло?
Мовчать селяни, мов повидло
Напхав у рота хтось усім,
Та ще й метелик зверху сів.
Бентежить душу лиш одне,
Чому ні жодний не збагне, —
Мовчать не можна так надмірно,
А може страх загнав у прірву?
Не вчать Закони Божі люди,
Хоча свавілля давить груди.
Шумлять над стріхами вітри,
А в хатах сплять плугатарі...
Nikvoron 17.12.2019
