Чиясь прихована душа...
Місяць крихти вимітає,
Сніг з Небесного Ковша.
Мене в холод зігріває,
Чиясь прихована душа...
І ця душа за обрієм блукає
Та стежку снігом замело.
Відповідь без сна шукає,
Щось спокій не дає давно.
По вулицях зима лютує,
Не вірить у людське тепло.
Тоненько інієм малює
Своє зимове полотно.
Нехай хурделиця кружляє
Та в серці місця їй нема.
Мене таємно захищає,
Чиясь прихована душа...
