Чиясь прихована душа...

Місяць крихти вимітає,

Сніг з Небесного Ковша.

Мене в холод зігріває,

Чиясь прихована душа...

 

І ця душа за обрієм блукає

Та стежку снігом замело.

Відповідь без сна шукає,

Щось спокій не дає давно.

 

По вулицях зима лютує,

Не вірить у людське тепло.

Тоненько інієм малює

Своє зимове полотно.

 

Нехай хурделиця кружляє

Та в серці місця їй нема.

Мене таємно захищає,

Чиясь прихована душа...