Хортиця

Хортиця
Осіння Хортиця парує чабрецем
Вплітає в небосхили літа мрії...
Цілує сонечко усміхнене лице,
Веселка крізь напівприкриті вії...
На помаранчових безлюдних берегах
Сердечка я закохані малюю.
Лишає осінь смуток у пісках,
Намистечком шипшиновим милуюсь.
За обрій синь збігає, і блакить
Мережить простір хмарною завісой.
Я зупинити мрію кожну мить,
Знайти секрети золотого лісу.