Хортиця

Осіння Хортиця парує чабрецем

Вплітає в небосхили літа мрії...

Цілує сонечко усміхнене лице,

Веселка крізь напівприкриті вії...

На помаранчових безлюдних берегах

Сердечка я закохані малюю.

Лишає осінь смуток у пісках,

Намистечком шипшиновим милуюсь.

За обрій синь збігає, і блакить

Мережить простір хмарною завісой.

Я зупинити мрію кожну мить,

Знайти секрети золотого лісу.