Просто так
Неймовірно, надзвичайно, дуже сумно, просто так,
Я малюю на екрані слово “сильний”, слово “страх”.
Я малюю і не знаю, де мій сон, мої світи…
Квіти в’януть на порозі, сонце зникло. Ти – не ти.
“Ти – не ти, коли голодний”. Ти – не ти, коли – не я.
“Я” лиш крапля в океані, “ми” – основа співчуття.
Неймовірно день проходить, надзвичайно, просто так.
Ти ж у відповідь малюєш лінгво-атом, себто знак.
Я не можу розірватись, ти не можеш увійти.
Серце стиснуло від болю, де мій сон, мої світи?
Де все те, над чим журився? Де все те, над чим не спав?
Черв’ячок на мікро-таці, та не я його поклав.
