Я не Рамануджан, а ти не Намаккаль...

Я не Рамануджан, а ти не Намаккаль.

Скажи, навіщо нам ховатися від цього?

Я пам’ятаю як розпалювалась сталь.

У кожного із нас тепер своя дорога.

 

Забудь і відпусти. На змученій землі

Ми можемо завжди життя почати знову.

Я виніс за дужки неначе Софус Лі.

Пробач, тепер окремо здиратись на Голгофу.

 

Горітиме у серці, – закинь туди брусок.

Спали своє минуле, майбутнє розгорни.

Буває так, що серце лягає під каток.

Важливо лише, люба, не відчувать вини.

 

Я бачив дивний сон. А в ньому була ти,

І я не помирав (на щастя чи на жаль).

Це значить - назавжди згоріли всі мости,

І річку стрімко плинну нам вдвох не перейти.

Розбився світлий камінь, розсипався кришталь,

Бо я не Срініваса, а ти не Намаккаль.