Я не Рамануджан, а ти не Намаккаль...
Я не Рамануджан, а ти не Намаккаль.
Скажи, навіщо нам ховатися від цього?
Я пам’ятаю як розпалювалась сталь.
У кожного із нас тепер своя дорога.
Забудь і відпусти. На змученій землі
Ми можемо завжди життя почати знову.
Я виніс за дужки неначе Софус Лі.
Пробач, тепер окремо здиратись на Голгофу.
Горітиме у серці, – закинь туди брусок.
Спали своє минуле, майбутнє розгорни.
Буває так, що серце лягає під каток.
Важливо лише, люба, не відчувать вини.
Я бачив дивний сон. А в ньому була ти,
І я не помирав (на щастя чи на жаль).
Це значить - назавжди згоріли всі мости,
І річку стрімко плинну нам вдвох не перейти.
Розбився світлий камінь, розсипався кришталь,
Бо я не Срініваса, а ти не Намаккаль.
