ВАСИЛЮ СТУСУ

Поринав у вирiй

i спускавсь у пекло ,

i проходив пiшки

невблаганний шлях .

 

Ланцюгом прикутий

Прометей прийдешнiй :

Мармурова скеля

Та залiзний цвях .

 

Тих цвяхiв багацько в серцi залишилось...

Плине час невпинно , -

Вiрю : не дарма

Ти страждав , Василю ,

i моливсь щосили

за свою Вкраïну i батькiвську мову ,

за малого сина , за братiв убогих -

за усiх за нас !