ВАСИЛЮ СТУСУ
Поринав у вирiй
i спускавсь у пекло ,
i проходив пiшки
невблаганний шлях .
Ланцюгом прикутий
Прометей прийдешнiй :
Мармурова скеля
Та залiзний цвях .
Тих цвяхiв багацько в серцi залишилось...
Плине час невпинно , -
Вiрю : не дарма
Ти страждав , Василю ,
i моливсь щосили
за свою Вкраïну i батькiвську мову ,
за малого сина , за братiв убогих -
за усiх за нас !
