Ревнощi

Коханий, нас двоє у лiжку.

Навiщо береш до нього -

Недовiри помийну кiшку?

Облиш її бiля порога.

 

Її годували люди -

Плiток молоко носили,

Втрачав до кохання вiру -

Вона набувала сили.

 

Вона кошеням грайливим

За плаття моє чiпляла

Вважав ти, що це так мило,

Та ревнiсть тебе спiткала.

 

I от тобi не заснути

Вже нiч добiгає зорi.

На серцi лишили смуту

Устромленi пазурi.