Ревнощi
Коханий, нас двоє у лiжку.
Навiщо береш до нього -
Недовiри помийну кiшку?
Облиш її бiля порога.
Її годували люди -
Плiток молоко носили,
Втрачав до кохання вiру -
Вона набувала сили.
Вона кошеням грайливим
За плаття моє чiпляла
Вважав ти, що це так мило,
Та ревнiсть тебе спiткала.
I от тобi не заснути
Вже нiч добiгає зорi.
На серцi лишили смуту
Устромленi пазурi.
