Земля козацьких поколінь

Болить душа, а з нею твої сльози

Пролиті крапельки, що дня, що ночі

Свою я душу віддаю тобі

Нікому більш не подарю повірь

 

Не прийде "Звір" не скаже геть із хати

Це рідний дім, нам нікуди тікати

Я стану в час важкий стіною

І буду завжди поруч із тобою

 

Моя Земля, Країна наша,

Що робим ми, щоб стала вона краща

В дитини має буть родина,

ВКраїни має буть надія

 

Порину я у чисту її душу

І дам тепло та заберу всю біль

Що прийняла на себе заради тих

обманутих надій.

 

Настав наш час піднятись із колін

Та показати силу Всю козацьких поколінь.